Пропонуємо до Вашої уваги декілька засекречених рекомендацій, які нададуть вам змогу швидко зорієнтуватись у відповідній ситуації, або прийняти якісне управлінське рішення, що в сучасному конкурентному світі надто важливо, щоб проігнорувати.
Як визначити важливість персони?

Важливі персони. Офіційний їх статус і вага нам відомі. Але справжня їх цінність часто не пов’язана зі службою. Часто-густо найважливіші люди займають не таке вже й високе положення. Вплив їх виявиться лише наприкінці визначеного заходу. А як би добре знати їх відразу, спочатку! Цьому і допоможе офіційний прийом, який призначається, як правило, на вечір другого дня.
Для простоти дослідження приймемо, що: 1) простір, зайнятий гостями (зала), знаходиться на одному рівні і вхід туди один; 2) в запрошеннях сказано, що прийом триває дві години, а насправді – дві години двадцять хвилин.
Як визначити при всіх цих даних дійсне, а не офіційне значення гостей?

… Результати наших спостережень можуть бути застосовні, мабуть, до будь-якого співтовариства, і формулою користуватися дуже легко … Щоб знайти справді важливих людей, розділимо (подумки) простір зали на рівні квадрати і позначимо їх, зліва направо, буквами від А до F, а від входу до кінця – цифрами від 1 до 8. Час початку позначимо через Н. Як відомо, тривалість прийому дорівнює Н + 140 хвилин. Тепер знайти воістину важливих людей зовсім не складно. Ними будуть ті, хто зібрався в квадраті Е7 між Н + 75 і Н + 90 хвилин.
Найважливіша особа стоїть посеред квадрата.
Само собою зрозуміло, правило це буде цінним лише доти, поки ніхто про нього не знає. Тому вважайте цю статтю секретною та нікому не показуйте. Люди, які вивчають нашу науку, повинні тримати все це при собі, а простій публіці її читати нідочого.
Як забезпечити правильний добір кадрів при прийнятті на роботу?
Іноді претендентів на вакансію в організацію виявляється дуже багато. Звичайно, існують найпростіші способи зменшити їх кількість. Зараз широко застосовується формула: “Не старше 50, не молодше 20, зі стажем роботи і ніяких …”, що трохи скорочує число претендентів. Але все ж їх залишається багато. Немає ніякої можливості вибрати одного з трьохсот умілих людей, наділених прекрасними характеристиками. Доведеться комісії відділу кадрів проводити тривалі і виснажливі співбесіди, витрачаючи на це багато безцінного часу і сил. Доводиться визнати, що система невірна спочатку. Нема чого привертати таку масу народу. Але ніхто про це не знає, і оголошення складені так, що вони неминуче приманять тисячі.
Наприклад, повідомляють, що звільнився високий пост, бо та особа що його займала тепер в парламенті. Платять багато, пенсія велика, робити не доведеться нічого, привілеїв маса, побічні доходи величезні, на службу ходити не треба, надається службова машина, відрядження можна брати в будь-який час. Здобувач повинен представити, коли зможе, копії (не оригінали) трьох довідок. Що ж вийде? Дощем посипляться заяви, кандидатів, наділених, за їхніми словами, адміністративними здібностями. Залишається спалити всі ці заяви і починати спочатку.
Легше і вигідніше було б подумати одразу.
Якщо ж подумати, то ідеальне оголошення приверне одну людину, і саме ту, яка потрібна. Мета зрозуміла: потрібно так врівноважити ризиком грошову вигоду, щоб не було більше одного претендента.
Припустимо, нам потрібен був прем’єр-міністр. В наш час тут вдадуться до виборів, і результат буде жахливий. Якщо ж ми звернемося до казок нашого дитинства, то дізнаємося, що в казкові часи застосовувалися більш ефективні методи. Коли король вибирав чоловіка для старшої або єдиної дочки, а тим самим – свого наступника, він придумував систему перешкод, які подолає лише гідний. І лише гідний залишиться живим. У королів тієї давньої пори було все потрібне для таких випробувань. Чарівники, біси, феї, вампіри, перевертні, гіганти і карлики входили в число їх підданих, землі їх були усіяні зачарованими горами і гаями, порізані вогненними річками, начинені скарбами. Здавалося б, нинішнім правителям доводиться важче в пошуках випробувань. Але це ще питання. Психологи, психіатри, психопатологи, статистики та експерти не гірші (хоча і не кращі) злих відьом і добрих фей. Але продовжимо наші розробки.
Насамперед ми встановлюємо, якими властивостями повинен володіти прем’єр-міністр. У різних випадках властивості ці різні, але все ж їх треба записати і стосовно них домовитися. Припустимо, вам здається, що властивості ці: 1) енергія, 2) сміливість, 3) патріотизм, 4) досвід, 5) популярність і 6) красномовство. Однак будь-який претендент знайде їх у себе. Звичайно, можна ускладнити справу, уточнивши вимоги стосовно окремих пунктів: 4) досвід в приборканні левів і 6) вміння велемовно спілкуватися китайською, але це не наш шлях. Ми хочемо, щоб потрібні якості виявлялися не в особливій формі, а у вищій мірі, іншими словами, щоб кращий здобувач був самим енергійним, самим сміливим, самим патріотичним, досвідченим, популярним і красномовним в країні. Така людина – одна, і вона нам і потрібна. Отже, треба скласти оголошення так, щоб всіх інших виключити. Вийде приблизно наступне:
“Потрібен прем’єр-міністр «Руританії». Робочі години – з 4 ранку до 11:59 вечора. Здобувач повинен витримати три раунди з чемпіоном з боксу у важкій вазі (в рукавичках). Після досягнення пенсійного віку (65 років) – болісна смерть в ім’я рідної країни. Якщо здобувач знає парламентську процедуру лише на 95%, він буде фізично знищений. якщо він збере менше 75% голосів при перевірці популярності за методом Геллапа, він також буде знищений. Крім того, претендент повинен звернутися з промовою до з’їзду баптистів і схилити їх до вивчення рок-н-ролу. У разі провалу буде знищений. З’явитися в спортклуб (з чорного ходу) 19 вересня об 11:15. Рукавички надаються; кеди, майка і шорти – свої”.
Зауважте, що це оголошення разом звільняє від турбот, пов’язаних з анкетами, довідками, фотографіями, рекомендаціями та списком резюме. Якщо все написати як слід, прийде тільки один претендент і зможе одразу або майже одразу приступити до роботи. А якщо не прийде ніхто? Значить, треба написати інакше, в чомусь ми завищили вимоги. Те ж саме невеличке оголошення запропонуємо в зміненому вигляді. Наприклад, 95% замінимо на 85, 75 – на 65, а три раунди – на два. І так далі, поки претендент не прийде.
Припустимо, однак, що прийдуть двоє або троє. Це покаже, що ми допустили промах в наукових розрахунках. Можливо, ми занадто занизили відсотки – їх повинно бути 87 і 66. Як би там не було, справи кепські. У приймальні два, а то і три здобувача. Треба вибирати, а ми не маємо права витрачати на це весь ранок. Можна, звичайно, почати випробування і відсіяти менш гідних. Але є і більш швидкий шлях. Приймемо, що всі троє мають всі потрібні якості. Залишається додати ще одну і провести найпростішу перевірку. Ми запитуємо якусь панянку (друкарку або секретарку): “Хто вам більше подобається?” Вона одразу відповідає, і питання вирішене. Нам заперечать, що ми покладаємося тут на чисту випадковість, немов би кидаємо монету. Це не так. Ми просто ввели нову якість – чоловічу привабливість.
Данна методика може бути використана не тільки в системі державного адміністрування, але й для звичайної організації. Було б тільки бажання.
Особлива інфекція в організації?
Ви намагаєтеся знайти для себе привабливу організацію для перспективного працевлаштування, і Вас, звичайно підстерігають різні небезпеки. Крім цього і працюючи в певній організації Ви можете виявити якісь дивні зміни. Якщо Ви виявили описані нижче симптоми – втікайте подалі, це початок кінця.
Куди не глянь, ми бачимо установи (адміністративні, торговельні та наукові), де вище начальство знемагає від нудьги, просто начальство пожвавлюється, тільки підсиджуючи один одного, а рядові співробітники нудьгують або розважаються плітками. Спроб тут мало, результатів – ніяких.
Які симптоми і діагноз організації, яка знаходиться в стадії розпаду або передінфарктному стані?
Перша стадія небезпечного захворювання полягає в тому, що серед співробітників з’являється людина, що поєднує повну непридатність до своєї справи з заздрістю до чужих успіхів. Ні те, ні інше в малій дозі небезпеки не представляє, ці властивості є у багатьох. Але досягнувши певної концентрації (висловимо її формулою N3Z5), вони вступають в хімічну реакцію. Утворюється нова речовина, яку ми назвемо непризаздритом. Наявність її визначається за зовнішніми діями, коли ця особа, не справляючись зі своєю роботою, вічно сунеться в чужу і намагається зайняти керівні посади.
Друга стадія хвороби настає тоді, коли носій зарази хоча б в якійсь мірі проривається до влади. Нерідко все починається безпосередньо з цієї стадії, бо носій відразу займає керівну посаду. Пізнати його легко за впертістю, з якою він виживає тих, хто здібніший за нього, і не дає просунутися тим, хто може виявитися кращим в майбутньому. Штати поступово заповнюються людьми, які дурніші начальника, директора або голови. Якщо він другого сорту, вони будуть третього і подбають про те, щоб їх підлеглі були четвертого. Незабаром всі стануть змагатися в дурості і прикидатися ще дурнішими, ніж вони є насправді.
Наступна (третя) стадія настає, коли у всьому закладі, знизу доверху, не зустрінеш і краплі розуму. Тепер установу можна сміливо вважати практично мертвою. Вона може пробути в цьому стані років двадцять. Вона може тихо розсипатися. Вона може і одужати, хоча таких випадків дуже мало.
Така хвороба. Тепер подивимося, за яких симптомами можна її розпізнати. Одна справа – описати уявне вогнище зарази, відомої нам спочатку, і зовсім інша – виявити її на підприємстві, в казармі, в конторі або в школі.
В будь-якій установі – фахівець, який знає про можливість захворювання організації, розпізнає симптоми непризаздриту на самій ранній його стадії. Як дізнатися, що зараза вже проникла?
1) Якщо присутній носій зарази, діагноз поставити легше, але ж він може бути у відпустці. Однак ознаки його залишилися. А головне, залишився його слід у фразах такого роду: “Ми на багато що не замахуємося. На наш вік вистачить. Ми то вже на пенсії, а це вам думати треба. Все одно за всіма не поженешся. Ми тут, у себе, між іншим , теж робимо справу, для нас достатньо “. Або: “Ми далі не ліземо. А цих, які лізуть, і слухати гидко. Все їм продукт і робота, вже не знають, як вислужитися”. Або, нарешті: “Ось дехто з молодих вибився вперед. Що ж, їм видніше. Нехай просуваються, а нам і тут непогано. Ми люди мирні, тихі, а свою справу робимо, і непогано. Собака гавкає, а караван іде…. “
Про що говорять ці фрази? Вони ясно вказують на те, що установа сильно занизила свої можливості. Хочуть тут мало, а роблять ще менше.
Директиви другосортного начальника третьосортним підлеглим свідчать про мізерні цілі і негідні засоби. Ніхто не хоче працювати краще, бо начальник не зміг би керувати установою, що працює з повною віддачею. Третьосортне стало принципом. “Даєш третій сорт!” – написано золотими літерами над головним входом. Однак можна помітити, що співробітники ще не забули про гарну роботу. На цій стадії їм не по собі, їм як би соромно, коли згадують про передовиків. Але сором цей недовговічний. Друга стадія настає швидко. Її ми зараз і опишемо.
2) Розпізнається вона за головним симптомом: симптомом повного самовдоволення. Завдання ставляться нескладні, і тому зробити вдається, в загальному, все. Мішень в десяти ярдах, і влучень багато. Начальство домагається того, що намічено, і стає дуже дуже самовпевнено-пихатим. Захотіли – зробили! Ніхто вже не пам’ятає, що і справи-то не було. Зрозумілим є одне: успіх повний, не те що у цих, яким більше всіх треба. Самовдоволення зростає, проявляючись у фразах: “Головний у нас – людина серйозна і, по суті, розумна. Він зайвих слів не витрачає, зате і не помиляється”. (Останнє зауваження вірно по відношенню до всіх тих, хто взагалі нічого не робить.) Або: “Ми розумникам не віримо. Важко з ними, все їм не так, вічно вони щось вигадують. Ми тут працюємо, а не рипаємося, а результати – краще нікуди”. І нарешті: “Їдальня у нас прекрасна. І як вони примудряються так годувати буквально за копійки? Краса, а не їдальня!”. Це означає що самовдоволення досягло максимального рівня. Це межа. Далі йти нікуди.
3) На третій, останній стадії самовдоволення змінюється апатією.
Співробітники більше не вихваляються і не порівнюють себе з іншими. Вони взагалі забули, що є інші установи. В їдальню вони не ходять і їдять бутерброди, засипаючи столи крихтами. На дошці висить оголошення про концерт чотирирічної давнини. Табличками слугують багажні ярлики, прізвища на них вицвіли. Розбиті вікна заклеєні нерівними шматками картону. З вимикачів б’є слабкий, але неприємний струм, розетки вивалюються. Штукатурка відвалюється, а фарба на стінах пузириться, а в деяких місцях з’являється сірувато-зелена цвіль. Ліфт не працює, вода в туалеті не спускається. Зі стелі падають краплі в відро, а в кабінетах вічний холод. Остання стадія хвороби розвалила все. Симптомів так багато і вони так виразні, що досвідчений дослідник може виявити їх по телефону, якщо він працює. Втомлений голос відповість: “Алло, алло …” (що може бути безпорадніше!) – і справа зрозуміла. Сумно хитаючи головою, експерт кладе трубку. “Третя стадія, – шепоче він. Лікувати пізно. Можна вважати, що установа померла.
Методи лікування таких організацій (якщо це взагалі можливо), і багато багато іншого вивчайте в сатирично-гумористично-науково-управлінському творі Сіріла Норткота Паркінсона – “Закони Паркінсона”, 1957 рік.
З 1-м квітня Вас, шановні відвідувачі сайту.
Переводчик